Текст песни Сопілка - Лісова пісня
Просмотров: 173
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
На этой странице находится текст песни Сопілка - Лісова пісня, а также перевод песни и видео или клип.
Лукаш нахиляється до того місця, що показала Доля, знаходить вербову сопілку, що був кинув, бере її до рук і йде по білій галяві до берези. Сідає під посивілим від снігу довгим віттям і крутить в руках сопілочку, часом усміхаючись, як дитина. Легка, біла, прозора постать, що з обличчя нагадує Мавку, з'являється з-за берези і схиляється над Лукашем.
П о с т а т ь М а в к и
Заграй, заграй, дай голос мому серцю!
Воно ж одно лишилося від мене.
Л у к а ш
Се ти?.. Ти упирицею прийшла,
щоб з мене пити кров? Спивай! Спивай!
(Розкриває груди).
Живи моєю кров'ю! Так і треба,
бо я тебе занапастив...
М а в к а
Ні, милий,
ти душу дав мені, як гострий ніж
дає вербовій тихій гілці голос.
Л у к а ш
Я душу дав тобі? А тіло збавив!
Бо що ж тепера з тебе? Тінь! Мара!
(З невимовною тугою дивиться на неї).
М а в к а
О, не журися за тіло!
Ясним вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло.
Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися, в рідну землицю,
вкупі з водою там зростить вербицю, -
стане початком тоді мій кінець.
Будуть приходити люди,
вбогі й багаті, веселі й сумні,
радощі й тугу нестимуть мені,
їм промовляти душа моя буде.
Я обізвуся до них
шелестом тихим вербової гілки,
голосом ніжним тонкої сопілки,
смутними росами з вітів моїх.
Я їм тоді проспіваю
все, що колись ти для мене співав,
ще як напровесні тут вигравав,
мрії збираючи в гаю...
Грай же, коханий, благаю!
Лукаш починає грати. Спочатку гра його сумна як зимовий вітер, як жаль про щось загублене і незабутнє, але хутко переможний спів кохання покриває тугу. Як міниться музика, так міниться зима навколо: береза шелестить кучерявим листом, весняні гуки озиваються в заквітлім гаю, тьмяний зимовий день зміняється в ясну, місячну весняну ніч. Мавка спалахує раптом давньою красою у зорянім вінці. Лукаш кидається до неї з покликом щастя.
Вітер збиває білий цвіт з дерев. Цвіт лине, лине і закриває закохану пару, далі переходить у густу сніговицю. Коли вона трохи ушухла, видко знов зимовий краєвид, з важким навісом снігу на вітах дерев. Лукаш сидить сам, прихилившись до берези, з сопілкою в руках, очі йому заплющені, на устах застиг щасливий усміх. Він сидить без руху. Сніг шапкою наліг йому на голову, запорошив усю постать і падає, падає без кінця...
[25/VII 1911 р.] ***
Lukash leans to the place that Fate has shown, finds a volcano nozzle that has been thrown, takes it in the hands and goes on a white grass to birch. Sits down under the heavy snow from the snow with long branches and twists in the hands of a siphon, sometimes smiling like a child. A light, white, transparent figure, which resembles Mavka from the face, appears from behind the birch and leans over Lukash.
P o s t t t t e m a r k
Swim, swear, give me a voice to my heart!
It's the same one left by me.
L a k a sh
Are you? .. You came to the party
to drink blood from me? Spit you Spit you
(Expands the chest).
Live my blood! Yes it is necessary
because I have ruined you ...
M a to k a
No cute
You gave me a soul like a sharp knife
gives voice to the willow branch of a quiet branch.
L a k a sh
I gave you my soul? And the body has given up!
For what's the thing with you? Shadow! Ghost!
(With an indescribable tune looking at her).
M a to k a
Oh, do not worry about the body!
It lit with clear fire,
clean, scalding, like good wine
free sparks up flooded.
Light, loose patch
will lie, returning, to his native land,
together with water there will grow a verb, -
will be the beginning then my end.
Will come people
poor and rich, merry and sad
joy and sorrow will carry me
they will say my soul my will.
I'll get to them
a rustle of a shallow willow branch
the voice of a gentle thin pipe,
vague dew from my witches.
I am singing them then
everything you used to sing for me
yet as the on-the-spot win here,
collecting dreams in the grove ...
Play, my beloved, I beg you!
Lukash begins to play. At first, the game is sad as the winter wind, as it's a pity for something lost and unforgettable, but the haphazardly triumphant singing of love covers the melancholy. As the music changes, the winter changes around: the birch rustling with curly leaves, the spring goupes glow in the glittering grove, the dim winter day changes into a clear, moonlit spring night. The mob flashes suddenly with a long-standing beauty in stellar crowns. Lukash rushes to her with a call of happiness.
The wind blows a white flower from the trees. The color goes, line and closes the love pair, then goes into thick snow. When she has dried up slightly, the winter landscape, with a heavy canopy of snow on the branches of trees, is again visible. Lukash sits himself, leaning against a birch, with a siphon in his hands, his eyes shut, his lips froze a happy smile. He sits motionless. Snow hanged his head on his head, drank the whole figure and falls, falls to the end ...
[25 / VII 1911]
Контакты