Текст песни RIZUPS - 13 сповідей потому
Просмотров: 41
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
На этой странице находится текст песни RIZUPS - 13 сповідей потому, а также перевод песни и видео или клип.
В брудному мотлосі, на відстані до краю землі, а поруч ні душі
Нема об’єктів помилок, знайшов він ідеальне місце незайманих думок
Навколо океан мовчить і тільки слухає
Він сам за себе: не з царями і не з слугами
Тому йому він довірив своїх 13 розмов
В яких відрікся від всього – перша була любов
Забув він про кохання, залишив почуття
Стало помітно спокійнішим серцебиття
Та вже на другий день він позбавляється від віри
Хоч відчуття таке, ніби розривали звірі
Коли у трете говорив, відрікся від надії
Бо розраховував, що так по справжньому зрадіє
Але проходили дні і відродилися болі
І от він сів на пристань і вже в четверте говорить
А океан все слухав, ніби слова ковтав
Як він клянеться в четверте і відганяє обман
Цього було замало, попри болі всередині
Він клянеться в п’яте, що позбавляється гордині
І він говорить океану, що йому самотньо
Що у житті він вже включив свій відлік зворотній
Що так бракує родини, він так любив її
І сповідаючись в шосте відрікся від сімʹї
Чомусь в душі не легко і він крикнув на всі груди
«Це моя сьома сповідь, відрікаюся від друга»
Йому здалось, що серце захопило спокій
І він нарешті є вільним за ці десятки років
Але раптом у грудях так сильно запекло
Він мовить восьму сповідь, виганяє з серца зло
І навздогін дев’яту, він кричить і океан
«Відрікаюсь від добра» і від безсилля впав
Зібравшись з силами, доповз до свого дому
І заснув, неначе вперше, тіло полонила втома
Коли прокинувся, відчув, що серце вже порожне
Та він відправився на пристань, мозок ще тривожить
Він підійшов до краю і неначе вітер зранку
Прошепотів в десяте «відрікаюсь від таланту»
В його думках густий туман, спогади праведні
І одинадцята сповідь – зрікаюсь пам’яті
А по щоках побігли сльози, він забув усе
Забув звідки прийшов і забув куди іде
Здавалось в його думках мільйони помилок
Ніби інтуїтивно він зрікається думок
І ця дванадцята сповідь забрала в нього все
Міцно закрив свої очі і помарніло лице
А зранку дивне відчуття збудило його тіло
Душа ревіла і кричала, вирватись хотіла
Як ця тринадцята сповідь, але душа вразлива
Зауважила на пристані маленьку корзину
І якісь дивні крики доносились віддаля
Він прибіг на пристань – в корзині було немовля
Він узяв дитя на руки і пригорнув до себе
Засміялося лице, світло пробило із неба
А вірний друг океан віддав краплину прозору
Повернув любов у серце, а розум у мозок In remote solitude, a quiet pier standing
In motlosi dirty, the distance to the earth, and not a soul nearby
No objects bugs he found the perfect place pristine views
Around Ocean silent and just listen
He himself, not with kings and not servants
So he entrusted him their 13 conversations
In which denied all - the first was love
He forgot about love, feelings left
It became noticeably more relaxed heartbeat
And on the second day he loses faith
Although the feeling is like tearing beasts
When speaking in the third, denied hope
For hoped that this truly rejoice
But days passed and the pain revived
And he sat on the pier and on Thursday said
And the ocean is heard if swallowed words
As he swears in the fourth and casts fraud
This was not enough, despite the pain inside
He swears in the fifth, which loses pride
He said the ocean that he alone
As in life, he has turned his back counting
With so lacking family, he loved her
And the sixth spovidayuchys denied family
Somehow, the soul is not easy and he shouted all the chest
"This is my seventh confession, renounce from each other"
It seemed that captured the heart of the peace
He is free at last over the decades
But suddenly in the chest so hard fiercely
He says eighth confession, cast out evil from the heart
And in pursuit of the ninth, he cries and ocean
"Renounce from the good" and the impotence of fallen
Gathering strength, crawled to his house
I fell asleep, as if for the first time, captivated the body Fatigue
When awake, felt that the heart has empty
And he went to the marina, brain is alarming
He went to the edge and like the wind in the morning
Whispered the tenth "renounce of talent"
In his mind fog, memories righteous
And the eleventh confession - abhor memory
And the tears ran down his cheeks, he forgot all
Forget where you came from and forgot where to go
It seemed his thoughts errors million
As if he renounces intuitive thoughts
And this twelfth confession took it all
Firmly closed his eyes and face pomarnilo
A strange feeling awakened in the morning his body
The soul cried and cried, wanted to escape
As this thirteenth confession, but the soul is vulnerable
Said the little basket on the pier
And some strange cries came the distance
He ran to the pier - it was a baby in a basket
He took the child in his arms and embraced self
Zasmiyalosya face, struck a light from the sky
A good friend gave Ocean transparent drop
Returned the love in the heart, the brain and the mind
Контакты